| Chapter 74 |
1
| ¶ Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська? |
2
| Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився, |
3
| підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!... |
4
| Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої, |
5
| виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева... |
6
| А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами, |
7
| Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили... |
8
| Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів... |
9
| Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде... |
10
| Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє? |
11
| Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ! |
12
| ¶ А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі! |
13
| Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах, |
14
| Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині, |
15
| Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі! |
16
| Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце, |
17
| всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив! |
18
| ¶ Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє! |
19
| Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди! |
20
| Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля! |
21
| Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє! |
22
| Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного! |
23
| Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає! |