| Chapter 22 |
1
| ¶ А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи: |
2
| Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого. |
3
| І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти. |
4
| Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля! |
5
| Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг. |
6
| А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх. |
7
| І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. |
8
| Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані. |
9
| Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля. |
10
| І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась. |
11
| Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного, |
12
| та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав. |
13
| Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів... |
14
| Бо багато покликаних, та вибраних мало. |
15
| ¶ Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його. |
16
| І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти. |
17
| Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? |
18
| А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? |
19
| Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому. |
20
| А Він каже до них: Чий це образ і напис? |
21
| Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже. |
22
| А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли. |
23
| ¶ Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його, |
24
| та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого. |
25
| Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму. |
26
| Так само і другий, і третій, аж до сьомого. |
27
| А по всіх вмерла й жінка. |
28
| Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її. |
29
| Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили. |
30
| Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі. |
31
| А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже: |
32
| Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих. |
33
| А народ, чувши це, дивувався науці Його. |
34
| ¶ Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом. |
35
| І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи: |
36
| Учителю, котра заповідь найбільша в Законі? |
37
| Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. |
38
| Це найбільша й найперша заповідь. |
39
| А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. |
40
| На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять. |
41
| ¶ Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав, |
42
| і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів. |
43
| Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: |
44
| Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм. |
45
| Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син? |
46
| І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його. |