| Chapter 11 |
1
| ¶ Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти. |
2
| А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла. |
3
| Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!... |
4
| Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею. |
5
| А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. |
6
| А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був. |
7
| Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею. |
8
| Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш? |
9
| Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить. |
10
| А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла. |
11
| Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його. |
12
| А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає. |
13
| Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже. |
14
| Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар. |
15
| І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього. |
16
| Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати. |
17
| ¶ Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі. |
18
| А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять. |
19
| І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх. |
20
| Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. |
21
| І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат... |
22
| Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог! |
23
| Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат! |
24
| Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне. |
25
| Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. |
26
| І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це? |
27
| Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ. |
28
| І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе! |
29
| А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла. |
30
| А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його. |
31
| Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там. |
32
| Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат! |
33
| ¶ А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам, |
34
| і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися! |
35
| І закапали сльози Ісусові... |
36
| А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його! |
37
| А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер? |
38
| Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав. |
39
| Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі... |
40
| Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш? |
41
| І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. |
42
| Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене. |
43
| І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! |
44
| І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив... |
45
| ¶ І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували. |
46
| А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив. |
47
| Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? |
48
| Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ! |
49
| А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте, |
50
| і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути! |
51
| А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти, |
52
| і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей. |
53
| Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його. |
54
| І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями. |
55
| Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе. |
56
| І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято? |
57
| А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його. |