| Chapter 13 |
1
| ¶ А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл. |
2
| Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх! |
3
| Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили. |
4
| ¶ Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули. |
5
| Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана. |
6
| А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус. |
7
| Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова. |
8
| Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула. |
9
| Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув, |
10
| і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг? |
11
| І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора... |
12
| Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній! |
13
| І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму. |
14
| ¶ А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали. |
15
| А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте! |
16
| Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні! |
17
| Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього, |
18
| і літ із сорок Він їх годував у пустині, |
19
| а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними, |
20
| майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав. |
21
| А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років. |
22
| А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде. |
23
| За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві, |
24
| як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння. |
25
| А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний. |
26
| Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього. |
27
| Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом, |
28
| і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його. |
29
| Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали. |
30
| Але Бог воскресив Його з мертвих! |
31
| Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми. |
32
| І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям, |
33
| що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! |
34
| А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були! |
35
| Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління! |
36
| Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив. |
37
| Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив. |
38
| Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам. |
39
| І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий. |
40
| Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене: |
41
| Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам! |
42
| ¶ А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова. |
43
| А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. |
44
| А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова. |
45
| Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати. |
46
| Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось. |
47
| Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі! |
48
| А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували. |
49
| І ширилось Слово Господнє по цілій країні. |
50
| Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі. |
51
| Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію. |
52
| А учні сповнялися радощів і Духа Святого. |